Серед вічнозелених рослин саме магонія варта нагороди за витривалість, декоративність протягом року, здатність виростати на найрізноманітніших ділянках і бути запитуваною в багатьох елементах озеленення. Незважаючи на це, магонія досі воліє скромно триматися осторонь, дарма що в цей час існують дуже ефектні види, які можливо вирощувати навіть у поодиноких посадках. Магонії є ефектними завдяки гарним різьбленим шкірястим листкам, що набувають узимку спижевого або пурпурового забарвлення, навесні – завдяки жовтим запашним квіткам у щільних суцвіттях, восени – синім плодам. Невеликий кущ магонії можливо виростити навіть у крихітному куточку саду, а вирощена у горщечку, контейнері, вона буде схожа на мініатюрне деревце в стилі бонсай.

Своєю назвою рід магонія родини барбарисових (Berberidaceae) завдячує Бернардові Магону (Bernard M’Mahon) – садівникові й автору одного з перших американських садових календарів, опублікованому в 1806 р.

У роді 70 видів вічнозелених кущів з лісових і гірських районів Гімалаїв, Східної Азії Північної та Центральної Америки.

У культурі в Україні найбільш широко розповсюдженою є магонія падуболиста, чи орегонський виноград (Machonia aquifolium), родом з Північної Америки. Це низький, колючий кущ заввишки до 1 м. Листки непарнопірчасті завдовжки до 20 см складаються з 5-9 довгасто-яйцеподібних, колючо-зубчастих листочків, темно-зелені, блискучі, шкірясті, в осінньо-зимовий період набувають пурпурового або червонувато-спижевого забарвлення. Видову назву рослина отримала за подібність до листя падуба. Квітки запашні, жовті, близько 0,8 см в діаметрі, в прямостоячих, багатоквіткових китицях завдовжки 5-8 см; розпукуються у квітні-травні. Плоди – темно-сині із сизим нальотом, кислуваті на смак, їстівні, еліптичні ягоди, завдовжки до 1,0 см; достигають у серпні-вересні, залишаються на гіллі до глибокої зими. З ягід можна робити вино, лікер, сік, желе, варення. За старих часів з коріння й кори цієї рослини отримували яскраво-жовтий барвник. Достатньо на ділянці посадити 1-2 кущі, і вже з кінця літа можна збирати врожай.

Виростає повільно. Декоративні форми: 'Atropurpurea' (листя взимку червоно-пурпурове), 'Orange Flame' (заввишки до 60 см, молоде листя жовте, взимку червоне), 'Smaragd’ (компактна, заввишки до 60 см, розростається до 1 м, жовті квітки в китицях завдовжки до 10 см), 'Apollo' (більш великі листки).

Вирощується на всій території України. Доволі зимостійка, добре перебуває зиму під снігом, витримує зниження температури до -29°С. Тіньовитривала (здатна виростати у густому затінку та на осонні); посухостійка; добре пристосовується до ущільнених ґрунтів, проте краще виростає на добре дренованих, багатих на гумус ґрунтах за помірного поливу; не терпить застою води.

Щорічно навесні проводять санітарну обрізку з видаленням відмерлих пагонів. Напровесні магонію можна обрізувати до 20 см, і вона залишиться такою самою низькою та компактною, але все одно зацвіте й дасть плоди. За неглибокої стрижки утворює щільні кущі, придатна для красивоквітучих, ягідних низьких бордюрів і живоплотів. Живоплоти та бордюри з магонії трохи вирівнюють після квітування, обрізуючи пагони, які порушують профіль живоплоту. Потрібен контроль за поширенням кореневої порості.

Використовують магонію падуболисту і як ґрунтопокривну рослину на ущільнених ґрунтах, де вона заледве сягає висоти 50 см. Завдяки здатності м’ясистому корінню магонії проникати до ґрунту на глибину понад 2 м, долаючи навіть щільний кореневий шар дерев, та добувати воду з глибинних шарів землі, її використовують для зміцнення схилів.

Вона є досить стійкою проти шкідників і хвороб, деколи уражується іржею (листки вкриваються брунатними плямами), справжньою попелюхою (листки набувають білого або мишастого нальоту). В обох випадках видаляють пагони з ураженими листками; дуже уражені рослини зрізують на пень. Хворі листки, пагони ретельно збирають і знищують. Навесні рослини обприскують топазом або віртаном. Вчасна обрізка, полив, розпушування ґрунту навколо рослин, регулярне внесення комплексних добрив запобігають появі хвороб.

Найкраща пора для садіння магонії в саду — весна: квітень, травень. Готують посадкову яму такого розміру, аби в ній можливо було повністю випростати коріння рослини, засипають її доброю садовою землею. Найкраще приживаються саджанці з закритою кореневою системою. Після садіння рослину поливають.

Магонії – дуже корисні рослини, їхнє щільне вічнозелене листя – надійний прихисток для птахів будь-якої пори року. Жовті духмяні квітки принаджують навесні безліч бджіл, а плоди, що довго не обпадають, – одне з найулюбленіших ласощів пернатих.

Крім магонії падуболистої, в декоративному садівництві України заслуговують на увагу дві зимовоквітучі магонії: м. Бейлі (M. japonica 'Bealei', syn. M. bealei) та м. середня (M. x media), які є особливо ефектними в солітерних посадках.

Магонія Бейлі – культивар магонії японської. Це вічнозелений кущ заввишки до 4 м. У неї гарні складні листки завдовжки до 40 см та жовті квітки в довгих до 10 см прямих стрілах суцвіть, які розпукуються в січні.

Магонія середня – гібрид M.japonica x M.lomariifolia – вічнозелений прямозростаючий кущ заввишки до 5 м з розростанням у ширину до 4 м. Листки непарнопірчасті завдовжки 45 см із 17-21 темно-зеленими листочками. Жовті запашні квітки зібрані в прямі китиці завдовжки 25-35 см; розпукуються в січні, а в лагідні зими й раніше.

Обидві магонії зимують на Південному березі Криму без прикриття, в інших регіонах України потребують захисту не тільки від морозів, а й від опіків зимового сонця та протягів.

Матеріал підготувала зав. лаб. дендрології та квітникарства Нікітського ботанічного саду – Національного наукового центру (м. Ялта), к.б.н. Улейська Людмила Іванівна