Витончені вейгели поки що займають скромне місце серед декоративних чагарників українського саду, ми за традицією садимо жасмин і бузок, жимолость і шипшину ...

Але ці рослини обов'язково завоюють заслужену популярність. По-іншому і бути не може: адже вони не просто красиво цвітуть - вони цвітуть двічі за наш короткий сезон. 

Два рази на рік - з середини травня до середини червня, а іноді і до середини липня, і з кінця серпня до кінця вересня вейгели усипані квітами. Звичайно, повторне цвітіння не таке пишне, як на початку літа, коли чагарник суцільно покривають червоні, рожеві, кремові, білі або жовті дзвіночки-квітки. Причому забарвлення квіток змінюється: ті, що тільки розкрилися - бліді, але поступово вони стають яскравими.

Вейгела (Weigela) відноситься до сімейства жимолостевих. У природі налічується 15 видів цих листопадних чагарників; в основному вони ростуть у Східній Азії. У Росії, на півдні Далекого Сходу, зустрічається три види: вейгела рання, вейгела Міддендорфа, вейгела приємна. А в культурі, як часто буває, ці рослини почали поширюватися із Заходу, де з'явилися наприкінці XIX століття і отримали своє ім'я на честь німецького професора хімії і ботаніки фон Вайгеля (1748-1831). З тих пір вейгели завоювали надзвичайну популярність у західноєвропейських садівників.

Вейгела віддає перевагу сонячним ділянкам або слабкій напівтіні. Квіти та листя рослини може легко пошкодити вітер, тому для неї потрібно вибирати захищені місця.

Садити вейгелу краще навесні, використовуючи трирічні саджанці. Відстань між кущами має бути не менше 1,5-2 м, краще 2,5-3 м. Кореневу шийку не заглиблюють, залишаючи на рівні землі. Глибина і ширина посадкової ями -50 см. При осінній посадці саджанці приживаються погано, багато гине. Тому, якщо ви купили рослини восени, до весни їх краще прикопати в похилому положенні, укривши землею більшу частину крони.

Вейгела добре росте на родючих, пухких ґрунтах, але не витримує перезволоження. Ґрунтову суміш складають з перегною або листової землі, піску й дернової землі (2:2:1). На дно посадкової ями обов'язково кладуть дренаж - пісок та гравій шаром 15 см.

Ранньої весни, ще по снігу, вносять повне мінеральне добриво: сечовина, суперфосфат, калійна сіль (20, 10 і 10 г/м²). А коли формуються квіткові бруньки, вейгелу підживлюють вдруге - подвійним суперфосфатом і сірчанокислим калієм (по 30 г на кущ або на 1 кв. м). Після підживлення рослини необхідно рясно поливати. 

Земля в пристовбуровому колі рослини завжди повинна бути пухкою. Тому після кожного поливу і під час прополювання землю рихлять на 5-8 см. Щоб полегшити цю регулярну процедуру, коло можна замульчувати тирсою або торфом, товщина шару - до 10 см.

Якщо зима була малосніжною і пагони сильно обмерзли, навесні рослини рясно поливають (8-10 л на кущ). Те ж саме потрібно і при жаркій сухій погоді.

Щорічно навесні у вейгел видаляють пошкоджені морозом пагони. Омолоджуючу обрізку роблять один раз на 2-3 роки, видаляючи старі пагони. Кращий час для обрізки - відразу після закінчення цвітіння. Щоб рослина добре кущилася, молоді пагони вкорочують на половину довжини. 

Вкривати потрібно всі молоді рослини - перші дві зими після посадки, а також рослини, привезені з півдня. Після листопаду кущі просто зв'язують і пригинають до землі. Виняток - малосніжні зими, в цьому випадку сорти вкривають ялиновим гіллям або лутрасилом. 

Вейгели розмножують насінням і живцями. Але насіння, зібране з садових форм і гібридів, дає різнорідне потомство. Тому зручніше розмножувати сорти вегетативним шляхом: зимовими і літніми живцями.

В саду вейгели використовують дуже різноманітно: як куртини на газоні, як одиночні рослини на узліссі або під рідко стоячими деревами з ажурною кроною, низькорослі сорти підходять для кам'янистих ділянок, високорослі ефектні в живоплоті. У змішаних посадках вони добре поєднуються з низькорослими барбарисами, кизильниками, спіреями Вангутта і Аргута, айвою японською, калиною Бульденеж, а також з хвойними: ялівцем, кипарисовиком тощо.

ВИДИ, ФОРМИ, СОРТИ

Вейгела Міддендорфа (W. middendorffiana). Листопадний чагарник висотою 1-1,5 м з висхідними пагонами. Листя яскраво-зелене, опушене по жилах з обох сторін. Сірчано-жовті, з помаранчевими плямами і точками квіти поодинокі або зібрані по 2-6 на загальних квітконосах. Цвіте двічі на рік, навесні та восени. В умовах нашого клімату тривалість цвітіння - 25-30 днів. 

Використовують в одиночних і групових посадках на газоні, по узліссях, під деревами з ажурною кроною.

На півдні Уссурійського краю, в Китаї та Північній Кореї, по кам'янистих схилах і узліссях росте вейгела рання (W. ргаесох). Це красиво квітучий чагарник висотою 1,5-2 м з кулястою кроною. Пониклі квіти, одиночні або зібрані по 2-3 штуки на бічних пагонах поточного року, надзвичайно ефектні. Вони яскраво-рожеві зовні і пурпурно-червоні в бутонах, а в зіві іноді білі з жовтизною. Час цвітіння - з кінця травня до червня. Тривалість цвітіння - 10-30 днів. Висаджують вейгелу ранню поодиноко або групами на газоні. Можна використовувати в якості нестрижених живоплотів.

Вейгела квітуча (W. florida) - чагарник до 3 м заввишки, діаметр крони 3,5 м. Яскраво-зелене листя восени довго залишається на гілках. Квітки великі, трубчасті, 2,5-3 см завдовжки, темно-рожеві по краям і блідо-рожеві або білі всередині, при відцвітанні темніють. Вони зібрані в невеликі суцвіття на коротких бічних пагонах. Цвітуть, як правило, в третій декаді травня - початку червня. 

Цей вид широко поширений в Європі, його садові форми відрізняються різним забарвленням листя. Ось найцікавіші з них.

Пурпуреа (purpurea) - чагарник від 1 до 1,5 м заввишки, з густою кроною діаметром близько 2 м. Листя еліптичне, коричнево-червоне, довжиною 6-8 см. Квітки темно-рожеві з жовтою серединкою, контрастують з листям. Цвіте у червні-липні. Росте повільно, зимує з укриттям.

Альба (alba) - висота куща 3 м, діаметр крони близько 3,5 м. Квітки білі, рожевіють при відцвітанні. Листя з білими цяточками.

Варієгата (variegata) - найбільш витончена і морозостійка форма з дрібним листям. Висота кущів і діаметр крони 2-2,5 м. Квітки до 3,5 см в діаметрі, інтенсивно-рожеві, зібрані в кисті.

Нана Варієгата (nana variegata) - карликовий сорт з біло-строкатим листям. Квітки біло-рожеві або малинові, зібрані в суцвіття по 3-4 штуки. Росте повільно. Рекомендується для кам'янистих садів.

Костеріана Варієгата (kosteriana variegata) - низькоросла форма з жовто-облямованими листям.

Зибольда аргентео-маргіната (sieboldiiargenteo-marginata) - з біло-облямованим листям і рожевими квітками. У середній смузі Росії ці форми потрібно вирощувати з укриттям на зиму, а на півдні можна обійтися без укриття.

Вейгела гібридна (W. hybrida). Під цією назвою об'єднано кілька сортів гібридного походження, що відрізняються забарвленням квіток і листя. У садівництві гібридні форми використовуються частіше, ніж дикорослі види.

Брістол Рубі (Bristol Ruby). Висота кущів 2,5-3 м, діаметр крони до 3,5 м. Квітки по краях рубіново-червоні, іноді з оранжево-червоною серединкою. Цвіте у червні-липні, росте швидко.

Густав Малле (Gustave Mallet) - отриманий схрещуванням вейгели квітучої і вейгели корейської. Чагарник до 2,5 м заввишки з великими, до 5 см в діаметрі, рожево-карміновими квітками з широкою білою облямівкою. Зацвітає в кінці травня.

Дебюссі (Des-boisii) - гібрид вейгели садової та вейгели рясноквітучої, з невеликими темно-карміновими квітками. Висота куща 2,5-3 м. Один з ранньоквітучих сортів - зацвітає на початку травня. 

Єва Ратко (Eva Rathke) - виведений в Польщі при схрещуванні вейгели корейської та вейгели рясно квітучої. Кущ невисокий (0,7-1 м), компактний. Квітки червоно-кармінові, трубчасті, блискучі. Цвіте у червні-серпні, росте помірно швидко. У нашому кліматі зимує з укриттям.

Фієрі Лемуана (Feerie Lemoine) - кущ висотою до 1 м, квітки великі, світло-рожеві.

Розеа (Rosea) - гібрид вейгели квітучої та вейгели корейської. Висота куща до 1,5 м, крона розлога, з великими рожевими квітками. Добре переносить зиму, потрібно лише невелике укриття (зазвичай використовують листя).

За кордоном популярні такі нові сорти, як Кандіда (Candida) - високий кущ з білими квітками, Штіріака (Styriaca) - з рожевими квітками довжиною 2,5 см, «Ньюпорт Ред» (Newport Red) - високий кущ з яскраво-зеленим листям і великими карміново-червоними квітками, Марк Тельє (Marc Tellier) - чагарник висотою до 3 м з дуже великими, до 5 см в діаметрі, кармінно-рожевими квітками, П'єр Дюшартр (Pierre Duchartre) - з темно-коричневими квітками.

Мая Александрова

«Наша дача» № 7 2010р. ст. 44-45