Вейгела. ДоглядСаджаємо Освітлення. Вейгела – світлолюбна рослина. У напівтіні рости може, але повну декоративність проявляє на відкритому, добре освітленому, бажано захищеному від вітру місці. При недостатньому освітленні вейгели слабо цвітуть, пагони притискаються до землі, формуючи замість характерної прямостоячої більш розлогу форму куща; затримується здерев’яніння пагонів і дозрівання насіння. Особливо страждають сорти з декоративно забарвленим листям. У жовто- і пурпурово листкових формах листя в напівтіні зеленіє, а у пістряво листкових втрачають яскраву насиченість кольорового обідка (обрамлення не зникає, але замість білого і жовтого стає салатовим). Грунт. Вейгели переносять всі садові грунти, але краще ростуть і цвітуть на плодоносному вологому субстраті. Посадка. Висаджувати краще навесні трьохрічними саджанцями, відстань між кущами – відповідно габітусу виду або сорту. Розмір посадкової ями – 50Х50Х50 см. Дренаж обов’язковий (шар піску і гравію 10-15 см), адже рослина не переносить застою води і цвіте погано на дуже зволожених грунтах. Доглядаємо Вейгела дещо вибаглива, але все таки стійка в нашому регіоні. Щоб вона завжди ефектно виглядала, мала здоровий доглянутий вигляд і рясне цвітіння, необхідно дотримуватись досить простих правил агротехніки. Доглядайте за нею – їй, як і дівчині, це дуже сподобається! Вносимо добрива. Вейгела добре реагують на підживлення. Комплексне мінеральне добриво вносять в два етапи: ранньою весною – на сніг і на початку червня – в період формування нових квіткових бруньок. Полив. В посушливе літо вейгела потребує частого поливу. Щоб зменшити випаровування вологи з грунту, стовбурове коло можна замульчувати торфом, тирсою чи звичайною травою (скошена) – товщина шару до 10 см. Цей простий агротехнічний спосіб вирішує відразу декілька задач: дозволяє скоротити полив і вспушування грунту, а з часом, в процесі перепрівання, мульча служитиме органічним добривом для рослин. Обрізання. Молоді саджанці для початкового формування красивої крони куща після першого року вегетації обрізають до першої пари нижніх сильних, добре розвинутих бруньок, залишаючи над рівнем бруньки близько 10 см пагону. Таке обрізання стимулює ріст нових пагонів зі сплячих прикореневих бруньок, дякуючи чому, ми отримує гарні пишні кущі, які в наступні роки буде легко формувати. Якщо на другий рік саджанець розвивається слабо, що буває рідко, процедуру варто повторити. Таке обрізання краще робити навесні, до розпускання бруньок. У дорослих рослин вейгели формувальне обрізання проводять одразу після закінчення цвітіння, оскільки квіткові бруньки закладаються на пагонах минулого року. Видаляють пошкоджені і старі пагони (старші 5 років), а потім укорочують гілки на 1/2-1/5 довжини, надаючи рослині бажаної форми і розміру. Зимостійкість. Всі види і сорти вейгели в умовах Києва достатньо зимостійкі без укриття. Дорослі кущі в суворі зими дещо підмерзають, але швидко відновлюються, обростаючи новими молодими пагонами і цвітуть в той же рік. На зиму накривають тільки молоді рослини (до трьох років), використовуючи сухе листя. Хвороби і шкідники. Вейгели достатньо стійкі до шкідників і хвороб, але інколи їх може вразити тля чи червець. Для лікування використовують інсектициди, наприклад, Конфідор Максі або Актеллік. В літературних джерелах садоводи вказують на такі хвороби, як бактеріальний кореневий рак (збудник – Agrobacterium tumefaciens), коли на коренях чи в районі кореневої шийки з’являються здерев’янілі кулеподібні здуття. У цьому випадку рослину повністю видаляють. Плямистість листя, яку викликає церкоспора вейгели, і техаська коренева гниль лікуються обробкою фунгіцидними препаратами. Розмножуємо Вейгела чудово розмножується як генеративно – насінням, так і вегетативно – зеленими напівздерев’янілими (літніми) та здерев’янілими (зимніми) живцями, відростками і розділенням куща. Розмноження насінням. Вейгели добре розмножуються насінням. Насіння дуже дрібне, дозріває у вересні-жовтні. Їх висівають в першу після збору весну, оскільки вони зберігають гарну схожість тільки протягом одного року. Стратифікації не потребують. Ґрунтова схожість складає 40 - 60 %. Після появи другої пари листочків сіянці пікірують. У травні-червні їх висаджують у розплідник і роблять тінь, при цьому регулярно поливають. Цвітіння, як правило, починається з 3-4 річного віку. Оскільки насіння сортових вейгел дає різнорідних нащадків, насіннєве розмноження використовують для селекційної роботи. Насінням розмножують і види. Сорти краще розмножувати вегетативним способом. Розмноження літніми живцями. Усі види і сорти вейгел добре розмножуються зеленими напівздерев’янілими паростками. Укорінення літніх паростків складає 80-100 %. В умовах Києва оптимальним терміном для цього процесу є кінець червня – початок серпня. Для зелених живців беруть молоді пагони, лише ті, що починають дерев’яніти. Живці нарізають в дві пари бруньок (1 міжвузля), листя вкорочують на половину для зменшення випаровування і висаджують в суміш торфу і піску. Поверх субстрату насипають шар промитого річкового піску (3-4 см). Живець занурюють на глибину 1 см, накривають поліетиленовою плівкою і склом та рясно поливають. Регулярно обприскують водою, не допускаючи підсихання субстрату. Через місяць починається укорінення живців. Навесні наступного року живці, що вкоренилися висаджують в розплідник. Цвітіння таких рослин починається на 2-3-й рік – раніше, ніж у отриманих з насіння. Розмноження зимовими живцями. Живці нарізають в квітні до розпускання листя. Довжина його приблизно 15-22 см, діаметром до 1 см. Укорінення проводять в суміші дернового грунту і піску. Живці обробляють стимуляторами росту, наприклад гетероауксином. Відсоток укорінення зимових живців значно нижчий ніж літніх. Можна також укорінювати здерев’янілі живці, посадивши їх пізньою осінню у відкритий грунт. У цьому випадку мало клопотів, але і живців, що укореняються також мало. Ну а найпростіші способи розмноження вейгел – розділенням куща і укоріненням відростків. Вейгели на балу В декоративному садовідництві вейгелу використовують як солітер, в групах і алеях, для створення живоплоту вільного зростання. Карликові сорти висаджують в альпінаріях, кам’янистих садах, модних нині садах на даху, а також на балконах і ганках. Сорти з декоративним забарвленням листя по особливому ефектні в контрастних і колористичних композиціях.
Надія Трофименко К.б.н., в.н.с. НБС ім.Гришко НАН України, Руслана Весельська зав. Ботаніч. Розплідника Ботанічний сад ім. акад.. А. В. Фоміна. Повна версія статті в журналі «Нескучный сад» № 7 (77) 2012 рік |
|
|