Ліріодендрон (Liriodendron) – високий деревний екзот з родини магнолієвих (Magnoliaceae) – посідає в зеленому будівництві в Закарпатській, Прикарпатській, Західній та Південно-Західній частинах України, лісостеповій частині Криму (більш вологі місця), Південному Криму (вологі невапнякові ґрунти) з цілковитою підставою своє «королівське місце». У перекладі з грецької ліріодендрон означає: leirion – лілія та dendron – дерево. У роді 2 види: ліріодендрон тюльпаноносний з Північної Америки і л. китайський з Китаю, В’єтнаму; в культурі найбільше поширений перший.

            Відомо, що ліріодендрони широко виростали в крейдяному періоді, тобто майже 100 млн. років тому на території Євразії, сягаючи широт Києва та Новосибірська. В культурі в Україні тюльпанне дерево з 1813 р.: ці екзотичні рослини були завезені до Нікітського ботанічного саду за першого директора – Х.Х. Стевена. Проте в цей час в арборетумі Саду старих дерев не збереглося, бо на Південному березі Криму через сухість ґрунту та невеликий вміст у ньому вапна дерева ліріодендрону не є довговічними.

Ліріодендрон тюльпаноносний (Liriodendron tulipifera) – листопадне дерево заввишки до 30 м, діаметр широкопірамидальної чи округло-шатруватої крони досягає 15 м. Стовбур виключно прямий до самісінької верхівки з ясно-сірою гладенькою корою, з віком з’являються неглибокі поздовжні тріщини. Листки 4-6-лопатеві, незвичної ліроподібної форми з виїмчастою верхівкою, завдовжки 14-15 см, на довгих черешках. Квітки на кінцях гілочок тюльпаноподібні, поодинокі, великі, діаметром до 6 см, чашолистки зеленуваті, відігнуті додолу, пелюстки жовтаво-зелені із жовтогарячою основою, слабодухмяні; розпукуються в травні-червні після повного вкривання листям. Плоди – складні спіральні багатогорішки; достигають у жовтні. Декоративні форми: 'Aureomarginata' (заввишки до 20 м, з діаметром крони до 10 м, листки з широкою золотаво-жовтою облямівкою), 'Fastigiatum' (заввишки до 20 м, з діаметром вузькоконічної крони з прямостоячими гілками до 8 м), 'Mediopictum' (листки з центральною, спрямованою від основи великою жовтою плямою). Починають квітнути з 8-15 річного віку.

Після 10 років швикозростаюча порода. Погано терпить пересаджування у дорослому віці. Молоді саджанці заввишки до 1,5 м краще висаджувати навесні до розпукування бруньок.

Обрізка полягає у видаленні напровесні пагонів, які загущують і перетинаються, коли рослини ще перебувають у спокої, для збереження типового габітусу дерева. У молодому віці обрізку витримує добре.

Відносно морозостійкий: витримує нетривале зниження температури до -25-30ºС. З віком здатність терпіти люті зими зростає. Вимогливий до світла, вологості й ґрунтів: погано витримує надлишок вапна, добре виростає на вологих багатих на гумус ґрунтах. Утворює добре розвинену кореневу систему з міцним стрижневим коренем, тому він є вітровитривалим і довговічним, живе до 400-500 років.

Стійкий проти шкідників і хвороб.

Використовують у солітерних та групових посадках, де він солірує завдяки своїм розмірам і красі крони. Вишукано декоративний в алейних і рядових вуличних посадках. Особливо декоративний у період цвітіння своїми екзотичними квітками і восени, коли листки набувають яскраво-золотавого забарвлення.

                                                                          Улейська Л.І.

                                                                          зав.лаб.дендрології та квітникарства

                                                                          Нікітського ботанічного саду-

                                                                          Національного наукового центру, к.б.н.